Сьогодні День пам’яті дітей, яких убила росія.
Не «загинули». Саме вбила.
707 дітей. Ще 2548 поранених.
За кожною цифрою стоїть життя, яке мало тривати. Перший дзвоник. Випускний. Перше кохання. Власна сім’я. Майбутнє.
Росія відібрала це ракетами, авіабомбами, артилерією та дронами.
Вона вбивала дітей у власних ліжках. У лікарнях. Вона депортувала українських дітей, незаконно утримувала їх, ламала їхні долі та намагалася позбавити їх права бути українцями.
І це лише ті злочини, які ми вже змогли зафіксувати та довести. Реальні масштаби трагедії на тимчасово окупованих територіях можуть бути значно більшими.
Лише три епізоди.
Вінниця. 14 липня 2022 року. Удар ракетами «Калібр» по центру міста. Загинули троє дітей.
Дніпро. 14 січня 2023 року. Ракета зруйнувала житловий будинок. Загинули шестеро дітей.
Київ. 8 липня 2024 року. Росія цілеспрямовано атакувала дитячу лікарню «Охматдит». Лікарню, де рятували дітей із найтяжчими хворобами. Дітей, які вже боролися за життя.
Насправді таких історій маємо сотні.
Сьогодні ми розслідуємо понад 6 тисяч кримінальних проваджень щодо злочинів проти дітей та у сфері охорони дитинства, вчинених внаслідок російської агресії.
Повідомлено про підозру 234 військовослужбовцям рф та іншим причетним особам. До суду скеровано обвинувальні акти щодо 108 осіб. Уже є вироки.
Але цього недостатньо.
Бо нашим завданням є встановлення кожного.
Кожного, хто натискав кнопку запуску ракети.
Кожного, хто віддавав наказ.
Кожного, хто планував ці удари та звітував про їх виконання.
Для таких злочинів не існує строку давності.
4 червня – це день пам’яті.
І день нагадування росії: кожна вбита українська дитина має ім’я. І кожен російський злочинець, причетний до її смерті, теж має ім’я.
Наш обов’язок – зробити так, щоб між цими двома іменами стояв вирок.
Працюємо далі